26 квітня сумна дата в історії нашої держави. 1986 році сталась наймасштабніша техногенна катастрофа в історії людства ( до вибуху на АЕС ” Фукусіма-1″ у 2011р). Мільйони гектарів забруднених радіацією земель, лісів та водойм, втрата здоров’я сотень людей, чисельні людські жертви та зруйновані долі- все це, здається, мало б бути переконливим доказом того, що мова про безпеку атомної енергетики – не більше як міф, який може надто дорого коштувати всьому людству.
Ось вже 35 років біль і тривога Чорнобиля залишається в наших серцях. Хоча стільки років минуло відтієї страшної ночі, а пам’ять наша зберігає все до найменших подробиць, бо надто вражаючими і болючими були ці побробиці.
Чорнобиль – не лише велика трагедія, а й символ безмежної мужності багатьох тисяч наших земляків. Біль Чорнобиля відгукнувся у серці кожного мешканця нашої країни, назавжди залишаючи у пам’яті народний подвиг ліквідаторів.
Подвиг ліквідаторів назавжди записаний до літопису людської мужності, він навічно залишиться у пам’яті українського народу.
Першим важко. Ви ж були найперші,
Із вогню та в полум’я шугали
Не до подвигів і не до звершень:
Ви ж собою людство заступали.
Та серця, мов кремень, не вгасли,
Залишались іскрами на тверді.
Тільки жити в нас бунтує спрага
Та продовжить пісню родоводу.
А лишилась вірності присяга.
Батьківщині. Матері. Народу.(В.Стащук)